|
Тема 10. Механизм внешнеэкономической деятельности
| |
| RubiЧka | Дата: Четверг, 07.06.2012, 15:39 | Сообщение # 181 |
 Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 131
Статус: Offline
| Хотелось бы отметить и про валютный рынок и валютные курсы
Каждое государство имеет свою международную валюту. Этот термин употребляется в двух значениях - как денежная единица страны - ее национальная валюта; и как денежные знаки иностранных государств, используемые в международных расчетах. Элементами международной валютной системы являются: международная ликвидность, валютный курс, валютные рынки, международные валютно-финансовые организации. Рассмотрим их.
Международная ликвидность - это совокупность всех платежных инструментов, которые могут быть использованы для международных расчетов. Ее образуют золото, кредитные деньги, (т.е. векселя, банкноты), чеки, депозиты, международные, композитные деньги (к числу последних относятся СДР - специальные права заимствования и ЭКЮ).
Валютный курс - это количественное соотношение обмена одной национальной денежной единицы других стран. Различают фиксированные (твердые) и плавающие (гибкие) валютные курсы.
Валютный рынок - это сложный экономический механизм, обеспечивающий куплю-продажу отдельных валют и формирование валютных курсов. Существует три группы субъектов валютного рынка:
фирмы, организации и отдельные лица, занимающиеся внешнеэкономической деятельностью;
коммерческие банковские учреждения и брокерские конторы, обеспечивающие валютное обслуживание своих клиентов;
государственные учреждения, главное место, среди которых занимают центральные банки и казначейства отдельных стран.
В международной торговле используются различные национальные валюты, которые меняются одна на другую в определенных соотношениях.
Номинальный валютный (обменный) курс - относительная цена валют двух стран, то есть цена одной валюты в единицах другой.
Термин «обменный курс валюты» обычно используют для обозначения номинального валютного курса.
При системе гибких (плавающих) валютных курсов обменный курс устанавливается в результате свободных колебаний спроса и предложения как равновесная цена валюты на валютном рынке.
При системе фиксированных курсов курс национальной валюты устанавливается ЦБ (НБУ), который берет на себя обязательства покупать и продавать любое количество иностранной валюты по установленному курсу. Обычно ЦБ устанавливает пределы свободных колебаний курса национальной валюты в целях макроэкономической стабилизации. Когда цена валюты приближается к верхней или нижней границе этих пределов, ЦБ проводит интервенции: приближение к нижнему пределу требует покупки ЦБ этой валюты в обмен на иностранную или золото (в случае золотого стандарта), и наоборот.
При Золотом Стандарте официальные органы дают возможность золоту или другим видам официальных валютных резервов свободно перемещаться из страны в страну. Потоки международных резервов воздействуют на кривые спроса и предложения валют до тех пор, пока они не пересекутся в точке фиксированного валютного курса.
В режиме плавающих курсов понижение цены равновесия называется обесцениванием валюты, а повышение - удорожанием валюты. В режиме фиксированных курсов эти процессы соответственно как девальвация и ревальвация.
Реальный валютный курс - относительная цена товаров, произведенных в двух странах.
Валютный контроль - контроль правительства над всеми сделками между данной страной и другими странами. Например, правительство может ограничить возможности резидентов менять иностранную валюту для расходов за границей, не изменяя при этом официальный курс обмена валюты.
Плавающий курс может иметь «скользящую привязку» (т.е. ежедневно девальвируется национальная валюта на заранее установленную общую величину), «ползущую привязку», курс изменяется на большую величину с заранее объявленной периодичностью или на заранее необъявленную величину каждый день («грязное плавание»).
Резидент - любое лицо, проживающее в данной стране больше одного года независимо от гражданства и паспортного статуса.
УП-301, РУБЕЖАНСКАЯ ЮЛИЯ
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:15 | Сообщение # 182 |
 Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| ажнейшие проблемы развития внешнеэкономической деятельности Украины, которые требуют быстрого решения.
1. Углубления процесса интеграции Украины в международное разделение труда с целью использования его преимуществ для быстрого преодоления отставания страны из развития экономики и повышение благосостояния население. Политика высших органов исполнительной власти должна осуществляться с учетом основных тенденций развития международной экономики.
2. Повышение роли машиностроения и высокоинтеллектуальных услуг в системе внешнеэкономических связей за счет освоения рынков Китая, Индии. Пакистана, стран арабского Востока. Необходимо исследовать рынки этих стран, создавать исследовательские центры, разворачивать представительства. Масштабнее с этой целью надо использовать вузовский потенциал и возможности торгово-промышленной палаты Украины, ее региональных представительств.
3. Необходимо усилить государственную поддержку экспортной деятельности в форме страхования внешнеэкономических рисков, гарантирования, компенсации, льготного кредитования из самых конкурентных позиций экспортной номенклатуры на уровне стран и фирм-конкурентов.
Приоритетными направлениями развития внешнеэкономической деятельности должны стать:
- повышение активности региональных предприятий и организаций на внешнем рынке; последовательная перестройка товарной структуры экспорта и импорта; приближения ее к структурным соотношениям, присущим странам с рыночной экономикой;
- переориентация политики предприятий на производство высоколиквидной диверсифицированной продукции, обеспечения глубоких маркетинговых исследований, вместо практики сбыта товара любыми средствами и любой ценой;
- изменение структуры экспортной продукции, сокращения частицы сырьевых товаров в пользу высокотехнологических, повышение конкурентоспособности продукции традиционных экспортных областей;
- восстановления традиционных и освоения новых рынков сбыта; обеспечения приоритетности русским рынкам и других стран СНГ;
- расширением сферы внешнеэкономических связей с нетрадиционными партнерами.
4. Для минимизации риска невозвращения государству экспортных кредитов, обеспечения защиты экспортеров от коммерческих рисков следует создать систему страхования таких кредитов. Последовательно совершенствовать организационные формы, направленные на поддержку и укрепление объединений экспортеров, что в будущем обеспечит координацию деятельности украинских экспортеров на внешних рынках и согласования условий выхода на рынок между членами таких объединений с целью оптимального использования конъюнктуры, соблюдения правил конкуренции и международных обязательств Украины.
5. Для повышения эффективности внешнеторговой деятельности нужны:
-направленная работа по усовершенствованию структуры экспорта и импорта товаров, расширения внешнеэкономических связей предприятий региона с странами, которые имеют платежеспособный спрос на изготовленную в Украине продукцию;
- более активное использование мероприятий экономического характера, организационно-правовых и специальных мероприятий стимулирования внешней торговли;
- переориентация структуры экспорта в пользу готовой продукции с более глубокой степенью переработки, продукции металлургической и химической областей.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
| Кариночка | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:28 | Сообщение # 183 |
 Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 100
Статус: Offline
| Внешнеэкономический аспект современной политической ситуации на Украине обусловливается существованием и воздействием трех мощных факторов:
финансовой зависимости страны от западных международных организаций,
энергетической зависимости от России и стран СНГ,
заинтересованности в продвижении украинских вооружений на рынки зарубежных стран, в том числе и стран «третьего мира», а также стран СНГ.
Следует специально отметить, что в связи с неблагоприятно складывающейся для Украины конъюнктурой мирового рынка, а также с в связи с разрушением производственного потенциала украинской топливно-добывающей и металло-перерабатывающей промышленности, традиционно формировавшаяся заинтересованность её в продвижении на внешние рынки товаров продовольственной группы, а также продуктов производства черной и цветной металлургии и угольной и химической промышленности имеет явную тенденцию к снижению.
Украине необходимо исходить из того, что ВЭД, представляющая собой все виды хозяйственной деятельности, связанные с участием страны в международном разделении труда, является неотъемлемой частью всей хозяйственной деятельности государства.
В новых условиях, когда экономика Украины стремится к рыночным условиям, когда в стране разрушены структуры государственного регулирования ВЭД, характерные для командно-административной системы управления, а новые находятся в процессе становления, цели и задачи государственного регулирования ВЭД существенно изменились. В современных условиях, которые характеризуются падением производства, дестабилизацией финансовой системы страны, широкой либерализацией внешнеэкономической деятельности, означающей по сути ликвидацию государственной монополии на внешнюю торговлю и др. виды ВЭД, необходимо определить те формы и методы воздействия на хозяйствующие субъекты - участников ВЭД, которые были бы способны обеспечивать защиту государственных интересов.
Бабенко Карина,УП-301
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:30 | Сообщение # 184 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| Субъектами внешнеэкономической деятельности в Украины являются:
• физические лица - граждане Украины, граждане республик Союза , иностранные граждане и лица без гражданства, обладающие гражданской правоспособностью и дееспособностью согласно законам Украины и постоянно проживающие на территории Украины
• юридические лица, зарегистрированные как таковые в Украине и имеющие постоянное местонахождение на территории Украины (предприятия, организации и объединения всех видов, включая акционерные и иные виды хозяйственных обществ, ассоциации, союзы, концерны, консорциумы, торговые дома, посреднические и консультационные фирмы, кооперативы, кредитно-финансовые учреждения, международные объединения, организации и другие) , в том числе юридические лица, имущество и/или капитал которых находится полностью в собственности иностранных субъектов хозяйственной деятельности
• объединения физических, юридических, физических и юридических лиц, не являющихся юридическими лицами согласно законам Украины, но имеющих постоянное местонахождение на территории Украины и которым гражданско-правовыми законами Украины не запрещено осуществлять хозяйственную деятельность
• структурные единицы субъектов хозяйственной деятельности республик Союза , иностранных субъектов хозяйственной деятельности не являющихся юридическими лицами согласно закона Украины (филиалы, отделения и т. п.) , но имеющих постоянное местонахождение на территории Украины
• совместные предприятия с участием субъектов хозяйственной деятельности Украины и иностранных субъектов хозяйственной деятельности, зарегистрированные как таковые в Украине и имеющие постоянное местонахождение на территории Украины
• другие субъекты хозяйственной деятельности, предусмотренные законами Украины
Войцицкая АЛёна УП-301
|
| |
| |
| МН-211 | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:36 | Сообщение # 185 |
 Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 130
Статус: Offline
| Рахунок поточних операцій
Із двох розділів платіжного балансу головним є рахунок пото-ч¬них операцій, або поточний рахунок. Він складається з трьох частин.
Перша частина поточного рахунка — баланс товарів та послуг, який відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів і нефакторних послуг. Той компонент цього балансу, що відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів, є балансом товарів, який частіше називають торговельним балансом. Сальдо цього балансу визначається як різниця між експортом та імпортом товарів. Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо торговельного балансу є додатним, а торговельний баланс — профіцитним (або активним). Якщо експорт менший за імпорт, то сальдо торговельного балансу є від’ємним, а торговельний баланс — дефіцитним (або пасивним).
Торгівля товарами — це експорт-імпорт «видимих» товарів. Послуги вважаються «невидимими» товарами. В балансі товарів і послуг враховуються лише нефакторні послуги. До них належать послуги, які не пов’язані з використанням факторів виробництва, а спрямовані на виконання певних функцій. У сучасній міжнародній торгівлі до нефакторних послуг відносяться такі послуги: транспортні, будівельні, комунікаційні, туристичні, фінансові тощо.
Сальдо балансу товарів і послуг — це чистий експорт, який є одним із компонентів сукупного попиту (сукупних витрат).
Друга частина поточного рахунка — доходи..
В цій частині поточного рахунку відображається міжнародний рух доходів від факторних послуг, до яких відносяться послуги, пов’язані з використанням факторів виробництва. До складу доходів від факторних послуг входять: заробітна плата, зароблена за кордоном; дивіденди з прямих і портфельних інвестицій, вкладених за кордоном; проценти від позичкового капіталу (наданих або отриманих кредитів). Сальдо доходів обчислюється як різниця між доходами, отриманими резидентами, і доходами, виплачени-ми нерезидентам країни. Отже, сальдо доходів є чистим зовнішнім доходом країни від міжнародного обміну факторними послугами.
Третя частина поточного рахунка — поточні трансферти.
У платіжному балансі трансферти являють собою некомпенсовану передачу іншій країні або отримання від інших країн матеріальних і фінансових цінностей. Слід розрізняти поточні та капітальні трансферти. Рух поточних трансфертів враховується в рахунку поточних операцій, а рух капітальних трансфертів — у рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій.
Поточними є такі трансферти, які на безоплатній основі збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта (країни, що одержує трансферти) за рахунок країни-донора (країни, що надає трансферти). До складу поточних тран-сфертів відносяться: пенсії, дарунки, грошові перекази, гуманітарна та технічна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів — це чисті поточні трансферти, які обчислюються як різниця між надходженням трансфертів і виплатою трансфертів.
Підсумовуючи всі статті поточного рахунка, отримуємо ба-ланс рахунка поточних операцій.
Рубанова Н.МН-211
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:41 | Сообщение # 186 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| Dалютный курс в эпоху металлического обращения
В эпоху металлического обращения, существовавшего до первой мировой войны в классическом виде, в основе приравнивания национальных денежных единиц друг к другу лежало сопоставление их монетных паритетов. Монета -- определенное количество металла, которому придана какая-то форма и который снабжен штемпелем, удостоверяющим вес и пробу. В 268 г. до н.э. римский сенат учредил монетный двор на Капитолийском холме, у храма богини Юноны-Монеты. Отсюда и происходит термин "монета". А монетным паритетом называется соотношение весового количества золота или серебра, содержащегося в сравниваемых между собой различных национальных денежных единицах. В условиях металлического обращения валютный курс колебался вокруг паритета.
Однако рыночный валютный курс может и не совпадать с монетным паритетом, так как он зависит от соотношения спроса и предложения на ту или иную валюту. Если в данной стране спрос на иностранные девизы (деньги, чеки, векселя) превысит их предложение, то курс ее валюты упадет ниже монетного паритета. Если же спрос на девизы окажется меньше, чем их предложение, то валютный курс поднимется выше монетного паритета.
Отчего же зависит соотношение спроса и предложения на иностранные девизы? В каждый данный момент оно определяется со-стоянием платежного баланса страны. Если этот баланс пассивен, то ее спрос на иностранную валюту превысит предложение и курс ее валюты упадет ниже монетного паритета. Напротив, когда страна имеет активный платежный баланс, то спрос на иностранную валюту будет ниже ее предложения и курс ее валюты поднимется выше монетного паритета. Как видим, ухудшение платежного баланса страны приводит к падению валютного курса, а его улучшение -- к повышению этого курса.
Колебания рыночных валютных курсов при золотой валюте монетных паритетов под влиянием соотношения спроса и предложения, зависящего от состояния платежного баланса, не могли быть значительными. Дело в том, что при свободном вывозе золота его владельцы не станут покупать иностранную валюту по кур-су, который намного превышал бы монетный паритет, а предпочтут переслать за границу золото. В связи с этим валютный курс при золотом стандарте мог отклоняться от монетного паритета лишь На сумму расходов по пересылке золота из одной страны в другую. Поскольку сумма этих расходов составляла 0,5% переводимого золота, то валютный курс мог отклоняться от монетного паритета примерно на такую величину.
Пределы отклонения валютных курсов от монетных парите-тов, определявшихся величиной расходов по транспортировке золота из одной страны в другую, называются золотыми точками. Существовали верхняя и нижняя золотые точки. Так, максимальный курс валюты данной страны в условиях золотого стандарта равнялся монетному паритету плюс стоимость пересылки золота и назывался верхней, или импортной, золотой точкой. Это связано с тем, что когда курс валюты повышался до верхней золотой точки, то начинался прилив золота в страну. Напротив, минимальный курс валюты данной страны при золотом стандарте равнялся монетному паритету за вычетом стоимости пересылки золота и назывался нижней, или экспортной, золотой точкой, так как при ее достижении начинается отлив золота из страны.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
| МН-211 | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:48 | Сообщение # 187 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 130
Статус: Offline
| Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій
Цей рахунок (у подальшому будемо застосовувати його скорочену назву — рахунок капітальних операцій) відображує потоки капіталу, пов’язані з капітальними трансфертами, купівлею-продажем матеріальних, нефінансових і фінансових активів, а також зобов’язаннями. Він має дві частини: рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок.
Рахунок операцій з капіталом відбиває рух капітальних трансфертів і нефінансових активів. Основною статтею цього рахунка є стаття «Капітальні трансферти». До капітальних відносяться такі трансферти, які ведуть до зміни в обсягах активів чи пасивів донора та реципієнта. В результаті операцій з капітальними трансфертами капітал в країні-реципієнті збільшується, а в країні-донорі зменшується. Капітальні трансферти можуть надаватися у вигляді передання прав власності на основний капітал чи анулювання боргу, а також грошових переказів, спрямованих на збільшення активів отримувача (акції, нерухоме майно тощо). Капітальні трансферти одержані резидентами, відображуються у кредиті, а передані нерезидентам — у дебеті.
Фінансовий рахунок відображує операції з фінансовими активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно нерезидентів. У платіжному балансі виокремлюються чотири функціональні групи активів і зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.
Рубанова Н.МН-211
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:53 | Сообщение # 188 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| Под внешнеэкономической деятельностью понимают совокупность направлений, форм и методов торгово-экономического, научно-технического сотрудничества, а также кредитных и валютно-финансовых отношений данной страны с иностранными государствами с целью эффективного использования преимуществ международного разделения труда. Торгово-экономические отношения охватывают торговлю и услуги.
Управление внешнеэкономической деятельностью – это системное влияние на объект – производственные структуры, фирмы, организации, коллективы людей для обеспечения их жизнеспособности, согласованности в работе и достижения конечного результата. Важным элементом управления внешнеэкономической деятельностью есть целеустремленность, которая выступает как предвиденье результатов управленческой деятельности.
На предприятиях, которые занимаются экспортом и импортом товаров, внешнеторговые функции управления строятся в основном в двух формах: как часть внешнепроизводственной структуры – внешнеэкономический отдел и как относительно самостоятельная организация – внешнеторговая фирма.
В настоящих условиях предприятия должны не только сохранить свой потенциал, качество и ассортимент товаров на достигнутом уровне, но и усовершенствовать экспорт и импорт товаров. В настоящее время, когда сбыт и закупки продукции усложняются, предприятия стремятся справляться с этим собственными усилиями. Экономическую политику в сфере экспорта и импорта товаров проводит внешнеэкономический отдел, главная роль в котором принадлежит службе маркетинга.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
| МН-211 | Дата: Четверг, 07.06.2012, 18:58 | Сообщение # 189 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 130
Статус: Offline
| Роздивимось функціональні групи Прямі інвестиції— це міжнародна інвестиційна діяльність, яка передбачає встановлення довгострокових відносин між інвестором-нерезидентом і господарською одиницею-резидентом. Метою прямого інвестування є не лише отримання доходу, а й суттєвий вплив на управління підприємством-резидентом шляхом участі інвестора-нерезидента в його капіталі. Критерієм визначення інвестицій як прямих є вимога, згідно з якою іноземний інвестор має володіти не менш як 10 % акціонерного капіталу підприємства.
Портфельні інвестиціївключають операції з борговими зо-бов’язаннями у формі цінних паперів (акції, облігації, векселі), здійснювані лише з метою одержання доходу. Тому до них належать такі фінансові інвестиції, завдяки яким іноземний інвестор володіє акціями в обсязі менш як 10 % акціонерного капіталу підприємства.
Інші інвестиції охоплюють усі ті операції з активами і зобов’язаннями, які не відносять до прямих і портфельних інвестицій, а також до резервних активів. До складу інших інвестицій входять усі види кредитів (довгострокові, середньострокові, короткострокові, торговельні); приріст (зменшення) залишків іноземної валюти на кореспондентських рахунках, депозити тощо.
Рубанова Н.МН-211
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:02 | Сообщение # 190 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| Хочу зазначити про таке, як етапи розвитку міжнародної валютної системи
Перший — система золотого стандарту, який охоплює період з 1870-х років до початку Другої Світової війни (1939 р.). Згідно з цією системою курс національної валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою. Наприклад, на початку системи золотого стандарту один американський долар містив 23,22 грама золота, а золотий вміст британського фунта стерлінгів складав 113 грамів золота. Звідси один британський фунт стерлінгів коштував 4,87 американських доларів (113/23,22).
За системи золотого стандарту національні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота. Але з розвитком міжнародної торгівлі, у зв’язку зі збільшенням її обсягів та кількості паперових грошей, для багатьох країн почали виникати труднощі щодо золотого забезпечення цих грошей. Тому з часом обмін паперових грошей на золото припинився.
Другий — Бретон-Вудська валютна система, принципи якої були закладені в угоді, підписаній 44 країнами у 1944 р. під час конференції у Бретон-Вудсі (США). За цією угодою всі країни-підписанти запроваджували фіксований валютний курс до американського долара за допомогою фіксації в своїх валютах золотого вмісту. Іншими словами, кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно американського долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від системи золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото. Конвертованість у золото зберігалася лише за американським доларом — за ціною 35 дол. за одну унцію (480 грамів).
Система золотофіксованих валютних курсів, що була запроваджена в Бретон-Вудсі, діяла до початку 70-х років ХХ століття. У 1971 р. США офіційно оголосили про відмову від конвертації долара в золото. Але це був наслідок, а не причина. Головною причиною припинення існування Бретон-Вудської валютної системи стала нестабільність курсу американського долара, за допомогою якого визначався курс всіх інших валют.
Третій — Ямайська валютна система, яка була започаткована у 1976 р., коли члени Міжнародного валютного фонду підписали Ямайську угоду. Згідно з цією угодою замість золотофіксованих валютних курсів була запроваджена система плаваючих валютних курсів. За таких умов курс національних валют був поставлений в залежність від стану національної економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнародних ринках. Правила, які були визначені Ямайською угодою, лежать в основі сучасних міжнародних валютних відносин, які допускають кілька різновидів плаваючого валютного курсу: вільне плавання, кероване плавання, спільне плавання тощо.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
| МН-211 | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:11 | Сообщение # 191 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 130
Статус: Offline
| Віднесення операцій з інвестиціями на кредит або дебет здійснюється згідно із загальним правилом. До кредитових відносяться операції, що забезпечують приплив капіталу в країну і в такий спосіб збільшують її пасиви та зобов’язання або зменшують вимоги до неї. До них належать: надходження інвестицій у формі рухомого та нерухомого майна; купівля нерезидентами вітчизняних акцій та облігацій; отримання резидентами іноземних кредитів. До дебетових відносяться операції, які викликають відплив капіталу з країни, що збільшує її активи та вимоги або зме-ншує її зобов’язання. Ними є: здійснення реальних і фінансових інвестицій в інші країни, надання кредитів іноземцям.
Резервні активи (міжнародні резерви) — це високоліквідні фінансові активи, що знаходяться під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для фінансування дефіциту платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валют-ному ринку. В Україні до складу резервних активів входять: монетарне золото, іноземна валюта, резервна позиція України в МВФ, спеціальні права запозичення, що належать Україні.
Монетарне золото — це високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, яке перебуває у власності чи під контролем Національного банку України. При цьому вага золота вимірюється тройськими унціями (1 унція дорівнює 31,103480 г). Іноземна валюта включає готівку у вільно конвертованій валюті та вимоги центрального банку країни до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті та вільно конвертованій валюті, казначейських векселів, короткострокових і довгострокових цінних паперів нерезидентів тощо.
Резервна позиція у МВФ являє собою вимоги країни до МВФ, що визначаються на базі співвідношення між квотою даної країни у Фонді та активами Фонду. При цьому обсяг квоти (внеску) країни у Фонді залежить від величини її ВВП, масштабів зовнішньоторговельного обороту і міжнародних резервів. Для України це співвідношення становить 0,646 %.
Спеціальні права запозичення — це активи країни, що обчислюються в міжнародній грошовій одиниці, яка називається «спеціальні права запозичення» (СПЗ). Досить часто її визначають за англійською абревіатурою — SDR (special drawing rights). Ця міжнародна валюта не має готівкової форми, а існує лише у вигляді записів на спеціальних рахунках співучасників МВФ. Курс СПЗ визначається на базі кошика валют провідних країн-членів МВФ. Починаючи з 1 січня 1999 р. одиниця СПЗ стала визначатися на базі лише чотирьох валют (американського долара, євро, єни та фунта стерлінгів).
Слід враховувати, що резервні активи є зобов’язаннями інозе-мних центральних банків та інших фінансових установ, які є емітентами цих активів. Тому збільшення резервних активів країни означає збільшення її вимог до нерезидентів, що відображується в дебеті зі знаком «–», а скорочення резервних активів свідчить про зменшення вимог країни до нерезидентів, що відображується в кредиті зі знаком «+».
Рубанова Н.МН-211
|
| |
| |
| Кариночка | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:31 | Сообщение # 192 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 100
Статус: Offline
| Основными методами внешнеэкономической политики государства являются протекционизм и политика свободной торговли.
Протекционизм — это государственная политика защиты внутреннего рынка от зарубежных конкурентов путем использования специальных мер по снижению конкурентоспособности иностранных товаров. Однако здесь нужны определенные ограничения с тем, чтобы не допустить монополизма в отечественной экономике.
Политика свободной торговли предполагает ликвидацию каких-либо препятствий по доступу в страны иностранных товаров.
Государственные пошлинно-тарифные системы регулируют доступ зарубежных товаров на внутренний рынок и экспортно-импортные операции в целом.
Пошлины бывают фискальными или протекционистскими. Первые должны обеспечивать поступления в госбюджет, то есть имеют чисто налоговую цель. Протекционистские пошлины направлены на защиты национального производства от иностранной конкуренции.
Классическим инструментом внешнеторговой деятельности является пошлинный тариф — систематизированный перечень товаров с указанием пошлин, какими они облагаются.
Распространены двухуровневые тарифы с установлением максимальных и минимальных ставок.
Основными формами количественных ограничений являются квотирование и лицензирование.
Первое означает разрешение на ввоз иностранных товаров только определенного количества на определенное время.
При лицензировании экспортер (импортер) должен получить от государственного органа специальное разрешение — лицензию на ввоз или вывоз товаров.
В современных условиях в международной торговле количественные ограничения сведены к минимуму. Но существуют так называемые и "добровольные" ограничения экспорта.
Среди нетарифных мер — усложнение пошлинных процедур, экологический контроль, повышение требований к качеству товаров и др.
Широко применяются меры по повышению цены импортных товаров: импортные налоги, импортные депозиты, приграничные, административные и другие сборы с импорта.
Бабенко Карина,УП-301
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:31 | Сообщение # 193 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| разных обособленных хозяйственных пространств факторами производства, а также его промежуточными и конечными результатами с целью взаимного удовлетворения потребностей на основе использования собственных редких ресурсов. Механизм внешнеэкономической деятельности - особая форма бытия хозяйственного механизма общества, теоретическое познание которой заторможено и искажено государственно-монополистическим социализмом, последующим кризисом ВЭД и ее трансформацией. Исследуемый механизм имеет общую типологическую природу и историческую специфику с хозяйственным механизмом общества, но обладает рядом особенностей, обусловленных сферой деятельности, разнородностью ее участников, факторов, результатов, масштабами. Он обеспечивает структурное, функциональное и эволюционное взаимодействие различных субъектов национальной хозяйственной системы (на нано- , микро-, мезо-и макро- уровнях) с различными субъектами других национальных экономик, осуществляя их всеобщую связь в рамках мирового хозяйства на мегауровне.
Механизм внешнеэкономической деятельности можно определить как способ внутрисистемного межуровневого преобразования (трансформации) исходных и сложивших новых внешнеэкономических отношений субъектов ВЭД посредством совместного разрешения возникающих в процессе развития ВЭО противоречий для реализации поставленных общих и специфических целей участников. Механизм ВЭД включает: субъектов; объекты; «дерево целей» субъектов ВЭО; систему способов, инструментов и «дерево ресурсов» реализации целей; мониторинг, диагностику, оценку достигнутых результатов и коррекцию отдельных элементов механизма ВЭД.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
| МН-211 | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:41 | Сообщение # 194 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 130
Статус: Offline
| Поточний рахунок і рахунок капітальних операцій не є ізольо-ваними розділами платіжного балансу, а пов’язані між собою. Зв’язок між ними проявляється в тому, що в рахунку поточних операцій відображується вартість реальних потоків, тобто рух товарів і послуг, а в рахунку капітальних операцій — переважно обсяги фінансових потоків, тобто рух фінансових активів і зо-бов’язань, що виникають у зв’язку з рухом товарів і послуг. Як-що між реальними і фінансовими потоками виникає дисбаланс, то він усувається за допомогою рахунка капітальних операцій.
Наприклад, країна має дефіцит поточного рахунка. Це озна-чає, що в даній країні витрати іноземної валюти, пов’язані з оплатою імпорту та факторних послуг і надання трансфертів іно-земцям, перевищують надходження іноземної валюти, пов’язані з виручкою від експорту, наданням факторних послуг і отриман-ням трансфертів від іноземців.
Як фінансується цей дефіцит? Він фінансується чистим при-пливом капіталу з-за кордону. Для цього країна повинна взяти позику в іноземців або продати іноземцям певну кількість своїх активів. Саме ці фінансові операції відображуються в рахунку капітальних операцій. І навпаки, якщо в країні виникає профіцит поточного рахунка, то він створює передумови для чисто-
го відпливу капіталу за кордон. Це означає, що країна викорис-товує надлишок заробленої валюти для купівлі за кордоном не-рухомого майна, фінансових активів або надання кредитів іно-земцям.
Якщо надходження іноземної валюти від поточних операцій менші за її витрати на ці операції, то сальдо поточного рахунка є від’ємним. На противагу цьому приплив іноземного капіталу, який є джерелом фінансування дефіциту поточного рахунку, породжує додатне сальдо рахунка капітальних операцій. Якщо, навпаки, надходження іноземної валюти від поточних операцій перевищує її витрати на ці операції, то сальдо поточного рахунка є додатним, а відплив вітчизняного капіталу за кордон породжує від’ємне сальдо рахунка капітальних операцій. Але в усіх випадках платіжний баланс урівноважується за умов, коли саль-до поточного рахунка дорівнює сальдо рахунка капітальних операцій з протилежним знаком за одночасного врахування са-льдо статті «Помилки та упущення».
Рубанова Н.МН-211
|
| |
| |
| Вайц | Дата: Четверг, 07.06.2012, 19:48 | Сообщение # 195 |
|
Подполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 101
Статус: Offline
| Основные цели внешнеэкономической деятельности государства, можно классифицировать таким образом:
1. Таможенный контроль товаров, перемещаемых через государственную границу;
2. Нетарифное регулирование экспорта и импорта отдельных товаров общегосударственного значения;
3. Меры оперативного регулирования внешних экономических связей, включая тарифное регулирование (налоги, пошлины и сборы).
Эти цели существенно влияют на определение стратегии внешнеэкономической деятельности отраслевых министерств, ведомств, отдельных предприятий и объединений.
Таким образом, внешнеэкономическая деятельность государства складывается из совокупности предприятий, занимающихся внешнеэкономической деятельностью. Основной целью ВЭД государства является ее регулирование.
Войцицкая Алёна УП-301
|
| |
| |
|
